Коли годинник твій північ руша,
І час стрибає із стрілки в пітьму,
В прекрасне тягнеться кожна рука…
Кому?…
Кому віддати буденність свою?
Чужі машини, за вікнами – ніч…
І б’ється серце в нерівнім бою
Сторіч.
ІІ
Якби злетіти… Від зламаних крил
Повітря градом, вітрами шумить.
Під вічним небом гора чорних брил –
Лиш мить.
Лиш мить живемо. Навколо краса:
Біжу по хмарах, від щастя – сміюсь.
У світі творить Свої чудеса
Ісус.
Пр-в:
Відкинуть смуток, і очі відкрить.
Горить зорею безвимірний світ.
Лечу по небу. У серці дзвенить
Політ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
